Вороняче око звичайне (Paris quadrifolia), або ж хрещате зілля, ранник, сухотник, вовча ягода — дуже отруйна рослина, що може використовуватись і як лікарська.
Росте в листяних, мішаних лісах, чагарниках у Карпатах, Лісостепу, на Поліссі. Хоч і схожа плодом на чорницю, але вся рослина має дуже специфічну будову і ні на яку іншу не схожа. Дорослий її з чорницею чи іншою рослиною з подібними ягодами не переплутає, а от діти, на жаль, через незнання і цікавість можуть постраждати.
Її кореневища можуть жити до 14 років. З бруньок на верхній стороні кореневища щороку розвиваються нові пагони, які відмирають восени. На кожному стеблі хрест-навхрест розташовані чотири листки, рідше п'ять, і лише одна верхівкова квітка, яка виглядає як жовто-зелена чотирикутна зірочка. На місті квітки виростає один плід, синьо-чорний, схожий на чорницю, але несоковитий, без приємного смаку, діаметром до 1 см. Плоди дозрівають з липня по вересень.
Всі частини воронячого ока містять отруйні стероїдні сапоніни, глікозиди паристифін, паридин та пеногенін. Склад плодів встановили двоє німецьких вчених ще в середині ХІХ ст. Але ступінь отруйності є досі точно невідомою. Ймовірно, 7-10 ягід можуть викликати важке отруєння або й смерть. Отруєння проявляється як печіння, нудота, головний біль, розлад серцево-судинної системи, пронос і різь в животі, судоми, параліч дихання. У разі отруєння треба очистити шлунок і кишечник, і терміново звернутися до лікаря.
Ще в середні віки лікарі застерігали від внутрішнього вживання воронячого ока, а зовні радили траву, корінь та ягоди як ліки для очей, ран та задля знищення вошей та гнид. З ягід готували олію для лікування геморою та виразок. Листя було рекомендовано у німецькій «Фармакопеї» Шредера 1644 року як припарка для лікування чумних фурункулів, інших запалених виразок та ран, які погано гояться. Шведський лікар-ботанік Бергіус у 1778 році описав дію ліків з ягід, трави та кореня як спазмолітичний, послаблювальний засіб, і радив їх при судомах.
У народній медицині використовують всі частини рослини як сильний блювотний засіб при отруєннях, для збудження апетиту і посилення перистальтики кишок. Коли туберкульоз лікували, то брали плоди, але дуже малесеньку дозу. Настоянками користувались при невралгіях, коли дуже боліла чи паморочилась голова, при порушенні обміну речовин з великими набряками, коли підвищена сонливість, при бронхіті, болях при ревматоїдному артриті.
Але наголошую, що брати і використовувати будь-яку частину воронячого ока можна лише у мінімальних дозах! Гомеопати навчились це робити, і так лікують людей, коли є хрипота, рани, які погано заживають, якщо людина має нервові чи психічні розлади, посіпування обличчя, при хореї, тахікардії, розладах слуху і при очних захворюваннях.
Будьте дуже обережні в природі і дітей навчайте бути обачними! Якщо побачите з чотирма листками рослину, а посередині ягоду, лискучу, красиву, схожу на чорну перлину, краще обійдіть ту красу, щоб з вами не трапилося ніякого лиха.
