Цю дику ягоду ви не зможете не помітити. Адже вона трошки строптива, з колючками, ніби така недоторкана і в той же час така щедра, пригощає своє солодкою ягодою.Ожин є кілька видів, і всі вони їстівні і лікарські. Листя для лікування використовуються частіше і ширше, ніж плоди.
Збирають пуп’янки і квіти, плоди, листя (все літо), коріння (восени).
Бутони і квіти можна їсти. Бутони фруктово-терпкі на смак. Ніжні пагони, які починають рости на кореневищі, мають горіховий присмак і теж годяться в їжу.
Плоди мають у складі 4-7% цукру, антоціани, з десяток різних кислот, інозит, пектин, 40% денної норми вітаміну С у 100 г, майже всі вітаміни групи В (крім В12), Е, К, каротиноїди; мінерали: марганець, калій, кальцій, залізо, магній, фосфор, цинк. Свіжі плоди є зміцнювальним, заспокійливим, потогінним засобом. Їх вживають як в'яжучий засіб при розладах шлунка і в той же час вони сприяють дефекації у випадку спастичного коліту, адже знімають спазми. Спорошковані сушені плоди по пів чайної ложки 3 рази на день дають діткам від проносу.
Плоди сприяють травленню, полегшують біль у животі, корисні в разі анемії, неврозів, симптомів клімаксу, нефропатії, застуди, грипу, пневмонії. Дітям, які бліді, худі, часто хворіють, треба давати плоди або сік з ожини.
Листя і пагони містять дубильні речовини (до 14%), флавоноїди, вітамін С, кислоти, слиз. Вони мають сечогінну, вітрогінну, в’яжучу, протипроносну дію, знижують цукор в крові. В’яжуча, кровоспинна дія, протизапальна дія виникає завдяки танінам, а дозріле листя та стебла багатші на ці дубильні речовини, більш терпкі, тому краще підходять для такого лікування.
Раніше листя жували для зміцнення ясен. Настоємлистячи відваромпагонів полощутьрот і горло в разі ангіни, кандидозу, афти, кровоточивості ясен, болю в язиці. Листя додають до трав’яних чаїв у випадку тонзиліту, кашлю, болю в горлі, лихоманки, гастриту, захворювань печінки, набряків, діареї.
Чай з листя допомагає жінкам пережити клімактеричний період. Якщо листя ферментувати, то смак і аромат чаю буде взагалі неперевершений. Назбирайте листя, помніть, покладіть у каструлю, закрийте кришкою і нехай постоїть, допоки не почне бродити і не з'явиться запах. Потім швиденько висушіть, подрібніть — і буде вам ожиновий чай.
У суміші з нагідками (2:1), листя ожини покращує перистальтику кишок, усуває печію і лікує катари кишок. Для цього 4 ч. л. суміші настоюють 10 хв. у склянці окропу, п'ють по чверті склянки 4 рази на день до їди.
Листя та пагони, а також відвар коренів, діють як кровоспинне при геморагічній дизентерії, геморої, надмірних місячних, кровохарканні, капілярних кровотечах, виразковій хворобі.
Як примочки чи спринцювання настій листя (50 г на 1 л окропу) застосовують при екземі, лишаях, виразках, гнійних ранах, при білях та запаленнях піхви. Спиртові настоянки всіх частин рослини мають антимікробну дію, особливо сильну у кореня (порівняну з дією ампіциліну) та стебла, а водні витяжки із листя мають противірусну дію. Ця властивість сприяє загоєнню шкіри, як і лікуванню хворого горла. Лосьйон із листя ожини підходить для догляду за жирною шкірою.
Взимку готуємо відвар подрібнених гілочок (2 ст. л. на 0,2 л окропу), який має жарознижувальну, потогінну, протизапальну, заспокійливу дію.
Корінь, як і листя, має сильну терпку дію, очищає організм, тонізує, знімає спазми при коклюші, зупиняє кровотечі. Відвар дають від діареї, дизентерії, в разі розширення вен, полощуть ним горло. Для приготування відвару 10 г кореня варять 10 хв. у 0,2 л води (або 1 ст. л. у 0,5 л). П’ють по 50 мл 4 рази на день до їди або по 1 ст. л. кожні 2-З години (в разі коклюшу). Корінь лікує навіть водянку: 1 ст. л. на 300 мл, 1-2 хв. тримати на слабкому вогні, настоювати 30-40 хв., процідити, додати 1 ч. л. меду і пити по 1 ст. л. кожні 2 год.
Додам, що для більшої ефективності ожину краще застосовувати у суміші з іншими рослинами.
Ось скільки всього може колючий кущик ожини!
