Вчитись у інших, водночас набуваючи свого досвіду — ніколи не завадить. Це цілком стосується і злинки однорічної. Якщо в Гімалаях її молоде листя використовують як листовий овоч, заварюють як трав’яний чай, а в Кореї продають на базарах разом зі звичайною зеленню, то чому б українцям теж не спробувати збагатити свій раціон?
Тим більше, що росте злинка буквально всюди: на луках і в городах, на пустищах і в горах, біля доріг і на узбережжях, в селах і містах, в щілинах між тротуарною плиткою і на залізничних коліях. Хоча нагадуємо, що для харчування слід збирати рослини серед чистої, не забрудненої діяльністю людини природи.
Листя та квіти злинки цілком їстівні, хіба що листочки трохи волохаті. Та кілька листочків, поєднаних з іншими інгредієнтами, смаку салату не зіпсують. А їх ще можна бланшувати, готувати на пару, тушкувати, варити у перших стравах, як, скажімо, шпинат.
Правда ж, цікаво подивитись на злинку під іншим кутом зору? Не як на бур’ян, а хоча б як на гастрономічний інгредієнт. Щоб було легше на це відважитись, ось вам приклади, як готують листя злинки в Гімалаях, де це звична, давня практика.
Листя або всю молоду рослину найкраще збирати до початку цвітіння, тобто навесні. Його відварюютьз іншою наявною зеленню і готують страву, яку називають saag.Saag це традиційна страва на Індійському субконтиненті, її готують в різних варіантах, але завжди з кількох видів зелені та овочів, наприклад, щириці зеленої, амаранту, кропиви, зелені гірчиці, зелені гуньби сінної, броколі, картоплі, листя гарбуза, шпинату і ще багатьох інших.
У культурі Пенджабу (Індія) існує такий міф: колись у світі був сильний голод, і через це богиняДурга (Парваті, або Сакамбахрі), яка є верховною богинею всесвіту в індуїстській традиції Шакті-упасака, прийняла образ зелені і поширилася по всій землі, рятуючи людей від голоду. Також у Пенджабі був раніше звичай, який теж називався saag: після заручин хлопець посилав дівчині зелень, і лише коли вона її з’їдала, заручини вважались дійсними. Ось така повага до звичайних, «підножних» рослин, яка не зникає й нині, бо люди розуміють, наскільки це корисно і здорово.
Для приготування саагу потрібні:листя злинки та інша зелень чи листові овочі (1 кг); гірчична олія (2 ст. л.); порошок коріандру (1 ст. л.); порошок гуньби сінної (0,5 ст. л.); насіння кмину (0,25 ст. л.),порошок куркуми (0,25 ст. л.); червоний перець чилі (2-3 шт.); подрібнена цибуля (2-4 шт.); часник (4-5 зубчиків); імбирна паста або інша форма імбирю (0,5 ст. л.); сіль за смаком.
Нарізане листя різних рослин відварити до м'якості. Перетерти вручну або в міксері. Потім обсмажити в гарячій гірчичній олії зі спеціями. Страва майже готова — можна вже подавати та їсти, а можна додати 2-3 нарізані на шматки цибулини й часник і готувати ще 5-10 хв. Їдять сааг з пшеничними чи кукурудзяними, прісними або дріжджовими коржами, рисом, сочевицею.
Гімалайський чай зі злинки: 5-15 г сушеного або свіжого листя прокип'ятити у 2 склянках води 3-5 хв; процідити, додати 1-2 ст. л. цукру чи меду, добре перемішати.Пити теплим.
На фото: зібрана зелень і приготований сааг
