Суріпка, суріпиця, свиріпа — гарна рослина з жовтими квітами і смачними листочками, яка цвіте цієї пори. Хочу вам нагадати про цю стародавню лікарську рослину, колись всюдисущу. Хто старшого віку працював на полях, то напевне пам’ятає, який же це був злісний бур’ян. Тепер суріпки нема на полях, бо все витравили хімічними отрутами. Вся земля протравлена. Що ж будуть їсти наші діти, як вони зможуть бути здоровими з їжею з такої землі? Серце кров’ю обливається від усвідомлення цього. Земля наша «чиста», а ми хворі!
На щастя, суріпка дуже життєздатна, тож її все ще можна знайти й нині на краях полів, вздовж доріг, на залізничних насипах, в садах чи на полянах.В Україні зустрічається 4 види суріпок, але типовим є суріпиця звичайна Barbarеa vulgаris, яка росте по всій території країни: більшою мірою в північних областях, менше — на півдні. Належить до родини Капустяні (Хрестоцвіті). Цвіте в квітні — липні.
Суріпиця — лікарська і харчова рослина, але, на жаль, вчені дуже мало нею цікавляться, навіть не дослідили хімічний склад. У нас зараз нею майже не лікуються та дуже рідко застосовують в їжу на відміну від Азії, США та Канади. Хоча століттями, ще до появи соняхів, її культивували як олійну культуру, били з неї олію чи не у кожному селі. І так само з давніх часів їли її листочки в разі цинги (скорбуту) — нестачі вітаміну С, коли кровоточили ясна, розхитувалися зуби, був сильний біль у роті. Особливо цінними вони були взимку, коли не було свіжої рослинної їжі. Тоді відгрібали сніг — а там вона, зелена і цілюща, дуже багата на вітамін С. В німецькій і англійській мовах її навіть називають «зимовий крес».
Листочки суріпки на смак нагадують гірчицю або хрінницю, пряні й трохи пекучі. Гіркі речовини, що в них є, стимулюють апетит, обмін речовин і травлення. Молоді розеткові листки збирають навесні до цвітіння рослини або пізньої осені. Під час цвітіння листки гіркуваті, тому їх не вживають. Щоб зменшити гіркоту, листя проварюють у двох водах.
Листя можна додавати в салати, до рибних та овочевих страв, особливо коренеплодів, бобових, супів. Приготовані на пару, вони трохи нагадують броколі. Молоді пагони з бутонами чи трошки відкритими квітами ще більше схожі на маленькі броколі, їх можна їсти сирими або злегка приготованими на пару. Замерзлі листки, викопані з-під снігу, для розмерзання кладуть в холодну воду, а потім кип’ятять, подрібнюють і додають у супи чи їдять як гарнір.
Лише не їжте багато, бо суріпка містить глікозиди, які отруйні у великих кількостях.
А для лікування заготовляють всю наземну частину під час цвітіння. Сушать в тіні, зберігають 1 рік. До складу рослини входять глікозиди, флавоноїди, сапоніни, вітаміни, особливо багато вітаміну С.
Суріпиця дуже добрий сечогінний засіб: усуває набряки серцевого і ниркового походження, лікує нирки, чим запобігає гіпертензії. Загоює всі рани, які б тільки не трапились. Тонізує. Її можна заварювати як чай для зміцнення імунітету і профілактики застудних захворювань.
Раніше суріпку використовували, щоб запобігти інсульту, коли вже людина була у передінсультному стані: боліла голова, паморочилась, стрибав тиск сильно вгору, а потім вниз. Тоді брали 1 ст. л. листя, заливали склянкою окропу, настоювали 1-2 години, а потім пили по чверті склянки 4 рази на день. Лікувались так 2-3 тижні — і людина була врятована від інсульту.
Суріпкою лікували епілепсію у дітей і дорослих, а олією з її насіння — проказу (лепру). Навіть така страшна, важка хвороба піддається лікуванню цілющими рослинами!
Суріпка відома й тим, що тонізує чоловіка, збільшує чоловічу силу, сприяє тому, щоб всі чоловічі залози працювали нормально. Пили її, коли чоловік не міг запліднити жінку, бо мав недієздатні сперматозоїди або малу їх кількість (аспермія). Хоч раніше таке траплялось дуже рідко. Нині ж це дуже поширена проблема. Одна з її причин — зараження паразитами, які пожирають сперму. Суріпка знищувала паразитів і лікувала запалення в сім’яниках, і продукування сперматозоїдів відновлювалося, чоловіки ставали батьками!
Зараз лікарі не знають як лікувати аспермію. Позбулися всіх бур’янів, навіть не подумавши, що це лікарські рослини. А чому? Бо цуралися народної медицини, трав, зневажливо говорили: «Травкою якоюсь там лікується…» На зміну народній медицині прийшла офіційна, люди захопились хімічними препаратами, адже ними дуже швидко усуваються симптоми. Але ніхто не шукає причини, не добивається того, щоб викорінити хворобу або не допустити її — так, як про це дбає народна медицина.
На жаль, дуже багато рецептів втрачено назавжди. Оскільки рослина була всюдисуща, на неї не звертали уваги. А ви тепер роздивіться навкруги, знайдіть, зверніть на неї увагу, вона рада буде вам допомогти! Подивіться, чи не росте у вас на городі, і якщо город не отруєний хімікатами, додавайте її до своєї їжі. І дай нам, Боже, розуму, мудрості і любові до нашої землі, до наших рослин, і до свого здоров’я!
Дуже корисна інформація . Дякую