Оберна, або ж смілка широколиста, має свою невелику, але давню історію в медицині, побуті, садівництві. Це наш рідний вид, який українці використовували для лікування бронхіту, проносу, захворювань нирок і сечового міхура, бешихи.
Оберна, смілка широколиста, куколиця біла, хлопавка, лінянка (Silene latifolia) — скромна і ніжна квітка родини Гвоздикові. В Україні росте сім видів цього роду, багато з них мають схожу лікувальну дію, як і смілка широколиста. Згадаємо хоча б смілку звичайну (Silene vulgaris). Проте немає або є вкрай мало даних про їх застосування. На жаль, наука поки теж не зацікавилася цими видами з точки зору їх лікувальних властивостей.
Хоча білі квіти оберни відкриті цілий день, лише надвечір вони починають випромінювати солодкий аромат, щоб привабити нічних комах для запилення. А своєю витонченою красою вони надихають фотографів і художників, завдяки яким малопомітна на лугу рослина стає об’єктом мистецтва в журналі, на виставці чи на екрані. Наших предків смілка теж мала чим зацікавити: її корінь містить сапоніни — мильні речовини, які люди здавна використовували для миття тіла, волосся, навіть для прання.
Смілка — багаторічна трава, має товстий, майже здерев'янілий корінь. Молода рослина формує прикореневу розетку з овального листя завдовжки 4-10 см. Пізніше з розетки постає одне чи кілька стебел заввишки30-100 см, а на них виростають парами сидячі (без черешка) широкі листки. Власне, видова назва latifolia і означає широколиста. Стебла квадратні в поперечному перетині, іноді з червонуватим відтінком. Вся рослина густо опушена.
Квіти ростуть суцвіттями на верхівках стебел. Кожна квітка діаметром 2,5-3 см, має 5 пелюсток і підтримується характерною роздутою, прожилкованою чашечкою, деколи з рожевим відтінком. Розквітає смілка наприкінці весни, доцвітає у липні, але поодинокі квіти можна зустріти навіть у жовтні.
Збирають траву смілки під час цвітіння та сушать.
Листя, стебла та коріння рослини містять тритерпенові сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини та флавоноїди, ферулову, синапову, аскорбінову кислоту, каротин. Хоча сапоніни отруйні, вони також мають низку лікарських застосувань. Багато рослин, багатих на сапоніни, використовують як блювотні, відхаркувальні та жарознижувальні засоби. Сапоніни гіркі на смак і погано засвоюються організмом, тому більшість з них проходять травним трактом без шкоди. Промивання рослини в проточній воді, вимочування у воді, ретельна термічна обробка зазвичай видаляє більшу частину з цих речовин.
У молодих рослинах сапонінів мало, тому вони лише трохи гіркуваті, і їх можна їсти. Навесні салат зі свіжих пагонів допомагає уникнути авітамінозу. Та й загальна поживна цінність листя і пагонів дуже велика, вони містять 18% білка, 3,5% жиру, 16% клітковини. На Кавказі молоді паростки, коли вони тільки вибилися з землі, ще не тверді, не гіркі, розміром 3-5 см, збирають і їдять як цвітну капусту, в супах, рагу та салатах. Пізніше смілка стає гіркою та потенційно токсичною.
На північному сході Італії смілку звичайну продають на ярмарках, як і її насіння. Навіть заморожують, щоб їсти тоді, коли молодих рослин вже не буде. Молоде листя смілки додають до начинки для равіолі, до різотто, яєчні, в супи. До страви, що готується, листя і пагони треба додавати у останні 5 хв. приготування, щоб отримати цікавий, солодкуватий смак солодки та гороху.
Раніше у Середземномор’ї корінь смілки вважали також стимулятором обміну речовин. У науковому дослідженні місцевих харчових звичок у цьому регіоні було показано, що смілки є однією зі складових традиційної дієти, яка позитивно впливає на здоров’я, і особливо корисна в разі цукрового діабету.
З давнього використання смілки широколистої точно зафіксовано, що плем'я оджибва американських індіанців використовувало настій кореня як проносний засіб. У Норвегії ним також послуговуються як ліками від закрепу.
В деяких культурах оберною лікували укуси змій (застосовуючи як антитоксин), робили засоби від мозолів та бородавок; заспокійливою маззю, виготовленою з рослини, лікували шкірні захворювання. Для порятунку від укусів змій брали товчене насіння, а не зелену частину рослини — як цієї смілки, так і інших видів смілок.
Також традиційним можна вважати застосування смілки як заспокійливого засобу та для полегшення проблем з травленням.
Носаль записав, як оберну використовували українці. Він пише, що в народі її п’ють у випадку задавненого бронхіту, дизентерійних (інфекційних) проносів, захворювань сечових шляхів як сечогінний засіб, в разі гастриту з підвищеною кислотністю для зниження кислотності, в разі безсоння як заспокійливе.
Настій оберни широколистої
1,5 ст. л. сухої сировини заварити в 500 мл окропу, дати настоятися. Пити по 0,5 склянки 2-4 рази на день.
Листя та стебла рослини, зібрані під час цвітіння, також використовувалися як припарки для заспокоєння подразнень шкіри та ран, до затверділих фурункулів, гемороїдальних вузлів та пухлин з метою їх розм'якшення і зняття больових відчуттів. Так лікували також бешиху. А відвар трави застосовували від лишаю. Зі свіжого соку робили примочки на запалені очі.
Є дані з народної медицини інших країн, що смілкою також лікували тахікардію, ревматизм, хвороби нирок, кишкові кольки, зубний біль. На жаль, більшість з давніх традицій втрачені, як і рецепти.
Що напевне можна зробити і без точного рецепту, то це мильну воду, прокип'ятивши коріння, і так перевірити миючу силу смілки. І ще для того, щоб потім спокійно вилити воду після прання на землю, і не переживати, що в одязі залишились часточки прального засобу, який буде діяти на шкіру і дихальні шляхи. І помита підлога буде дійсно чиста, а не забруднена залишками миючого засобу. Зараз, восени, після того, як висіється насіння з плодів-коробочок (щоб рослина множилась і далі), якраз час накопати їхніх коренів.
